Реформування нотаріату в Україні на пострадянському просторі розпочалося з прийняттям у 1993 році Закону України «Про нотаріат». Цим законом запроваджено нову форму нотаріальної діяльності – приватну.

Однак на відміну від державних нотаріусів, приватні мали більш звужене коло повноважень і з того моменту виникає питання до кого краще звернутись.

Але у 2009 році ситуація змінилась. Тому звертаємо увагу читачів на те, що на сьогоднішній день статтею 34 Закону України «Про нотаріат», визначено перелік нотаріальних дій які вчиняють нотаріуси, незалежно від того державні вони чи приватні.

Слід зауважити, що документи оформлені і приватними і державними нотаріусами, мають однакову юридичну силу, тому питання: до якого нотаріуса кожен звернутись, кожен вирішує для себе самостійно.

Важливою відмінністю при виборі нотаріуса є оплата їх послуг:приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою, але розмір такої плати не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії, в той час як державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито в розмірах, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», який прийнятий ще у 1993 році.

В.В.Дундар

Заступник начальника відділу з питань нотаріату

Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

         Стати успішним в сучасному світі не завжди означає мати хорошу машину, велику  квартиру або віднятись по кар’єрних сходах. В успіху будь-якої людини велику роль відіграє сім’я. І в більшості випадків вона стає найціннішим подарунком долі для кожного з нас. Членами нашої родини ми, як правило, дорожимо і прислухаємося до їх порад.

            Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку. Саме на підставі шлюбу створюється сім’я  чоловіком та жінкою, які мають намір любити і поважати один одного, спільно проживати,  надавати взаємну допомогу, виховувати дітей, нести спільну відповідальність за їх майбутнє.

            Сімейний кодекс України встановив шлюбний вік для чоловіків та жінок у вісімнадцять років.  Вони мають досягти повноліття на день реєстрації шлюбу. Така позиція відповідає Декларації прав людини, прийнятій  Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року,  у  статті 16 якої  говориться, що жінки і чоловіки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати родину. При цьому вони мають однакові права на шлюб.

            А що робити, коли перше кохання у 16 років призводить до наміру жити однією сім’єю? Надання права на шлюб  особі у віці до 18 років  віднесено до компетенції суду.

• Хто може звернутись до суду за наданням права на шлюб?

Особа, яка досягла 16 років. Заява про надання права на шлюб не може подаватися представником такої особи (навіть законним представником, тобто батьками чи особами, які їх замінюють).

• В якому випадку суд задовольнить заяву?

Якщо укладення шлюбу відповідатиме інтересам неповнолітньої особи, яка бажає його укласти. Для того, щоб дійти до висновку про те, що ранній шлюб відповідатиме інтересам дитини, суд має отримати  відповідні докази. Судова практика свідчить, що найчастіше такими доказами виступають: фактичне створення сім’ї, народження в такій сім’ї  дитини, вагітність неповнолітньої жінки.

• В який суд необхідно звертатись?

Справу розглядає суд за місцем проживання заявника.

• Які вимоги до заяви про надання права на шлюб?

У заяві про надання права на шлюб зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові заявника, його місце проживання та засоби зв’язку; прохання надати право на шлюб; відомості про ту особу, з ким планується шлюб; посилання на вік осіб, що бажають створити сім’ю, який не дозволяє це зробити за правилами Сімейного кодексу України; докази , що надання права на шлюб відповідає інтересам неповнолітнього заявника чи заявниці. До заяви додаються копії відповідних документів (свідоцтв про народження, медичних довідок про вагітність тощо). При цьому батьки заявника (неповнолітньої особи, яка бажає укласти шлюб), а також особа, з якою планується укладення шлюбу,  вказуються  у заяві про надання права на шлюб як заінтересовані особи.

• На що звернути увагу в заяві?

Рішенням суду неповнолітній особі надається право на укладення шлюбу не загалом, а саме з конкретною особою, яка чітко зазначається у рішенні суду.  Це означає, що, одержавши право на шлюб з певною особою,  не можна зареєструвати шлюб з іншою. Якщо той, кому надано  право на шлюб з певною особою, забажає зареєструвати шлюб з іншою, йому належить  знову звернутися з заявою до суду. Якщо обидві особи, які мають намір укласти шлюб є неповнолітніми, то в такому випадку кожному із них необхідно подати до суду  окрему заяву про надання права на шлюб.

• Чи потрібна згода батьків майбутніх наречених?

Для вирішення питання щодо зниження шлюбного віку не вимагається отримання згоди батьками неповнолітніх. Їх згода або, навпаки, заперечення проти реєстрації шлюбу їх неповнолітнім сином або донькою вирішального значення  не має. Проте їх позиція по даному питанню повинна бути з'ясована у судовому процесі. Думка батьків може сприяти встановленню дійсних обставин справи, з'ясуванню відповідності надання цього права інтересам неповнолітнього, оскільки ця відповідність – головний критерій задоволення заяви про надання права на шлюб.

Про те, що таке щасливі сім’ї, написано чимало книг. Життєвий досвід підказує, що  гармонії в сім’ї у більшості випадків досягають ті, хто виважено підходив до її створення.

Вугледарський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

У сучасних умовах безпека праці, надійність та продуктивність технічних систем залежать від професійного добору працівників на підприємствах різних форм власності. Здійснення такого добору передбачено ст. 18 Закону «Про охорону праці» і спрямовано на реалізацію одного з найважливіших принципів державної політики в галузі охорони праці — пріоритету життя та здоров’я людей щодо результатів виробничої діяльності.

Професійний добір — одна з найважливіших складових комплексу профілактичних заходів щодо забезпечення безпеки праці, який включає також контроль за проектуванням нових технологій та виробничого устаткування, застосування раціональних режимів праці й відпочинку і засобів індивідуального захисту, ефективне медичне обслуговування, зниження можливих економічних втрат у зв’язку з травматизмом та профзахворюваністю. Значення цих заходів тепер зростає у зв’язку з впровадженням соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань. Тому для широкого введення профдобору на підприємствах необхідні наукове обґрунтування та детальна розробка механізму реалізації його у вигляді заходів.

Основу психофізіологічного професійного добору становить забезпечення адекватності вимог, які висувають фактори умов праці, психофізіологічним можливостям людини. Тому він повинен супроводжуватися попередніми (під час приймання на роботу) й періодичними (в процесі трудової діяльності) медичними оглядами.

Визначаючи професійну придатність, слід враховувати наявність таких відповідних потенційних, професійно значущих властивостей:

індивідуальних особливостей людини для можливості виконання конкретного виду трудової діяльності, тобто відповідності її фізичних та психологічних якостей характеру майбутньої праці;

відповідності рівня підготовки і професійного досвіду вирішуваним виробничим завданням;

стійкості установки на виконання даного виду робіт (заінтересованості, почуття обов’язку тощо).

Виходячи з характеру вимог (особливостей трудового процесу, факторів небезпеки, нервових та фізичних навантажень, шкідливих факторів виробничого середовища), які постають перед людиною в умовах виробництва, професійний добір може ставити за мету піднесення успішності професійної діяльності та освоєння професії, а також профілактику нещасних випадків і професійних захворювань, забезпечення безпеки праці.

Створення системи професійного добору для широкого впровадження на промислових підприємствах має передбачати вирішення найважливіших завдань у межах, як усієї країни, так і окремого підприємства. Основними напрямами профдобору є:

-       підвищення успішності професійної діяльності;

-       профілактика травматизму;

-       профілактика профзахворювань.

Система професійного добору працівників у межах підприємства передбачає визначення контингентів, які підлягають профдобору; обґрунтування вибору методів і критеріїв профдобору; організацію кабінетів профдобору.

Організація кабінетів профдобору на підприємствах дасть можливість ефективніше використовувати вже відомі і нові підходи до профілактики профзахворювань і може бути одним з елементів реформування системи медико-санітарного обслуговування працівників на промислових підприємствах. Так, рівень специфічної адаптації до впливу тих чи інших шкідливих факторів, який визначається під час періодичного професійного огляду із застосуванням даних засобів, можна використати як об’єктивний критерій допустимих строків роботи у шкідливих умовах. Це дасть можливість з метою запобігання профзахворюванню і забезпечення безпеки праці обґрунтовано переводити робітників на робочі місця, не пов’язані з впливом шкідливих чинників. Крім того, використання інформації про функціональну надійність організму за індивідуального аналізу травматизму дасть можливість установити справжню причину підвищеного травматизму працівників. Ця причина може бути зумовлена погіршенням стану професійно важливих функцій організму у зв’язку з тривалим впливом небезпечних і шкідливих факторів виробництва.

Відомості про рівень специфічної адаптації організму можуть бути використані також як об’єктивний критерій тривалості трудового контракту роботи в шкідливих умовах (при впровадженні контрактної системи приймання на роботу), що стане дійовим фактором поліпшення умов праці на робочих місцях та використання засобів індивідуального захисту.

Крім того, показники стану індивідуальної чутливості та рівня специфічної адаптації можуть бути використані під час розслідування профзахворювань на підприємстві, особливо в разі їх раннього розвитку або під час роботи в умовах допустимих рівнів шкідливих факторів. Це дасть можливість мати об’єктивні дані про підвищену індивідуальну схильність до розвитку профзахворювань, а не тільки передбачати її наявність.

         Законом чітко регламентовано зміст окремих обов’язків виконавців, а саме визначено наступні обов’язки: ефективно вчиняти виконавчі дії, надавати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження прокурору як учаснику виконавчого провадження, розглядати заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їх клопотань в установлені законом строки; роз’яснювати права та обов’язки сторонам, а також іншим учасникам виконавчого провадження.

Законом встановлені певні обмеження щодо вчинення окремих виконавчих дій, а саме неможливість: накладення арешту на кошти на рахунках: платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, а також використання приміщень комунальної власності для тимчасового зберігання вилученого майна.

 Законом також не передбачено повноважень виконавця повідомляти органам державної влади,  громадським об'єднанням,  трудовим колективам  і громадськості  за  місцем  проживання  або  роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства з метою профілактичного впливу.

Положеннями законодаства також визначено, для вирішення питання щодо застосування до боржника примусового приводу, виконавець повинен звертатись до суду.

Разом з тим, Законом розширений обсяг прав виконавця, а саме передбачені права: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням; за наявності письмової заяви стягувача приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення, крім судових рішень; на примусове проникнення на земельні ділянки; а також на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, включаючи електронні; одержувати безоплатно необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Крім того, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, виконавець наділений правом звертатися до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон також визначає чіткі механізми залучення для проведення виконавчих дій  працівників поліції та підстави, з яких останні мають право відмовити у виконанні постанови.

Вугледарський міський відділ

державної виконавчої служби

Головного територіального

управління юстиції

у Донецькій області